Знайти свої типові «маски» на роботі...

Людина живе в соціумі, вона виявляє себе в соціальних контактах, розвивається в стосунках, пізнає себе та впливає на інших. В різних ситуаціях у стосунках з людьми ми можемо виявляти себе по-різному: хтось підлаштовується до нового досвіду, хтось грає одну роль завжди, хтось має кілька різних «масок» для різних стосунків.

Бувають вдалі стратегії, які допомагають розвивати міжособистісні стосунки, а бувають стратегії, які виснажують людину в стосунках, руйнують їх. Що визначає наш вибір конкретної маски, як зрозуміти свою роль і роль партнера, колеги, керівника чи підлеглого в стосунках? Таке питання хвилює людей уже не одне десятиліття. 
В різний час різні дослідники психології намагались створити типологію людських реакцій один на одного, класифікувати людські ролі. Чи не найкраще це вдалось зробити Еріку Берну (засновнику трансактного аналізу), який визначив, що кожен з нас має сформовані часточки: дитячу (Дитина), батьківську (Батьки) та дорослу (Дорослий). Аналізуючи поведінку людей, Берн визначив, що в певних типових ситуаціях на сцену виходить одна з часточок нашої особистості та виявляє себе світові, або ж одна з цих трьох часточок є для нас основною і грає усі головні ролі на сцені наших стосунків з іншими. 
Книжка «Ролевые игры на работе. О чём не пишут в трудовой книжке» допомагає нам знайти відповіді на питання: як встановити, підтримати чи налагодити стосунок на роботі. Авторка, беручи за основу класифікацію Берна, створила цілісні портрети керівників та підлеглих, а також розбудувала класифікацію ролей. Наприклад, серед керівників, які зазвичай перебувають у часточці Батьків, з’явились такі персонажі як «Мама» і «Тато», «Зевс-Агресор», «Рабовласник», «Чиновник», що значно розширило уявлення про батьківську часточку в особистості людини, адже є батьки, які занадто опікують, або занадто багато вимагають, а є й такі, які карають і принижують. 
Розуміння спектру ролей дає нам підказку до того, як розуміти себе та інших, як ефективно розбудовувати стосунки, як захистити себе у стосунках, як впливати на стосунки. За допомогою поданих у книзі ознак для кожної ролі можна знайти і свої типові «маски» на роботі, визначити, чи наша роль збігається із роллю керівника, колеги чи підлеглого, і спробувати щось відкоригувати. 
Особливо цінними у книзі є факти про взаємодію ролей керівників та підлеглих, про те, як ролі керівників можуть впливати на ролі підлеглих, які ризики є в таких рольових іграх, які наслідки для бізнесу можуть бути в різних варіантах взаємодії ролей. Авторські поради, підказки та приклади з життя стануть добрими дороговказами на шляху до пізнання себе та формування адекватних і позитивних робочих стосунків.
Читати цю книгу варто:
- якщо ви керівник і створюєте та розвиваєте свою команду;
- якщо ви менеджер з персоналу і відповідаєте за сприятливий психологічний клімат в колективі;
- якщо ви маєте керівників, стосунки з якими змушують вас розгублено роззиратись у пошуках справедливості;
- якщо ви у пошуках роботи і хочете підготуватись до ризиків, які можуть виникнути в робочому спілкуванні.
 
Юлія Стадницька
 
 
 
 
 

В книге «Ролевые игры на работе» Людмила Мельник объясняет, как отношения в коллективе сделать гармоничнее

О том, что каждый человек постоянно играет ту или иную роль, знал еще британский классик Уильям Шекспир. В ХХ веке этот тезис развил американский психолог Эрик Берн, придумавший метод трансакционного анализа межличностных отношений.
Согласно его теории, каждый человек, контактируя с окружающей средой, занимает позицию Взрослого, Родителя или Ребенка. Причем роли могут меняться в зависимости от ситуации. Психиатр и бизнес-тренер Людмила Мельник, взяв теорию Берна за основу, развивает и детализирует ее. Поэтому ее книга «Ролевые игры на работе. О чем не пишут в трудовой книжке» — вовсе не о тех играх, на мысли о которых наталкивает фривольное название произведения.
Речь идет о ролях, которые играют, причем чаще всего неосознанно, руководители и подчиненные в рабочей обстановке. Кроме очевидных и понятных даже по названиям «Партнера», «Рабовладельца» и «Раба», «Сплетника», «Демонстратора», «Манипулятора» или «Чиновника» и «Бывшего военного», тут встречаются и экзотические вроде «Зевса-Агрессора», «Винни-Пуха», «Штирлица поневоле» и «Руководителя строительной бригады». Главная же интрига заключается в том, что множество описанных ролей, например, руководитель-«Мама» или «Хороший во всех отношениях», подчиненный-«Неубиваемый» или «Человек с хорошей памятью», подразумевают вовсе не то поведение, какое можно предположить из названия.
Классификацию Берна Людмила Мельник расширяет и дополняет не для того, чтобы выпустить книгу теоретических размышлений о психологии. Автор «Ролевых игр на работе» 15 лет работает практикующим психологом и часто проводит корпоративные и индивидуальные тренинги, где учит начальников и сотрудников компаний из разных сфер бизнеса понимать свое поведение и, если нужно, менять его. Практические наработки использованы в книге — Мельник часто иллюстрирует свои теоретические размышления конкретными примерами из жизни, излагая их просто и доходчиво, без наукообразных клише. Также периодически в тексте встречаются тематические цитаты философов, писателей, поэтов и политиков. Этот прием, конечно, несколько упрощает книгу, но, с другой стороны, и оживляет ее.
При этом на описании типажей Мельник не останавливается. Главное достоинство книги в том, что автор дает дельные советы. Руководителям — как работать с подчиненными определенных типажей, выявляя и используя их сильные стороны. Подчиненным — как уживаться и общаться с начальником и сотрудниками того или иного типа. Ну а тем, кто узнал себя в описанном в книге персонаже, и не пришел от этого узнавания в восторг, Мельник объясняет, что делать, чтобы изменить себя и свое поведение к лучшему. Прелесть трансакционного анализа отношений в том, что изучив его и хоть немного разобравшись, человек может осознанно выбирать роль Взрослого, Родителя и Ребенка и намеренно переключаться с одной на другую. И более того — переключать с одного амплуа на другое своего собеседника.
Впрочем, даже если не использовать «Ролевые игры на работе» в качестве руководства к действию, книгу стоит прочитать, чтобы узнать что?то новое о себе. При этом приятным бонусом станет более четкое понимание причин поступков других людей.
 
Юлия Куприна, корреспондент отдела "Культура", деловая газета "Капитал"
 


Книга: Ролевые игры на работе. О чем не пишут в трудовой книжке